Какие Ты крупицы мне даёшь,
О, Господи! Они не часты в жизни.
И лишь, одну увидя, подберёшь,
Вдруг уяснишь: из златоносной жилы!
Иду тропою узкой к Небесам
Земной дом скорби остаётся сзади.
В конце пути стоит Спаситель Сам –
Он ждёт меня у Золотой Ограды.
Я – на пути.., он труден и тернист:
Порою камни ранят очень ноги.
Но впереди сверкающе- лучист
Неугасимо светит Вечный Огнь.
Я – на пути... Каменья и песок
Идти мешают быстро и свободно.
Вдруг среди них - крупицы огонёк -
И душу птицей окрыляет бодрость.
В крупицах- чудодейственный бальзам.
И каждая из них – как компас верный.
Они озолощают тела храм
И помазают дух святым бессмертьем.
Крупицы золотые - Отчий дар,
Великое наследство-неземное
Как царская живая благодать
Благословенны умножаться мною.
Какие Ты даёшь крупицы мне!
Они не часты в жизни – но бесценны.
Когда-нибудь в небесной тишине
Я их сложу к ногам Царя Вселенной.
Анна Лукс,
Ванкувер, США
С Господом 25 лет. Пишу стихи и прозу. Имею 30 (книг) христианских изданий СТИХОВ И ПРОЗЫ . Люблю Спасителя. Ожидаю пришествия. Моя Жизнь - Христос, и смерть желаю встретить как преобретение. Да утвердит и укрепит меня мой Бог!!
сообщение: В издательстве "Миссия спасения" вышли мои книги -христиаская проза. Можно их посмотреть по этому адресу: https://spasenie.org/catalog Благословений всем!!! Вышли новые книги в Канаде. Можно заказать по почте : altaspera@gmail.com
Прочитано 3964 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
